02.09.2011 09:41

-

1488

4 | 4

 © Каранда Галина

Вишня

з рубрики / циклу «Хто крайній по щастя?»

Непевно так, неначе винувато,

Ковтаючи лиш залишки тепла,

Коли аж осінь підійшла картата,

У вересні вже вишня зацвіла.

Це ж навесні біда її спіткала

Як травень ще святково майорів,

Коли вона вбиралась, оживала,

Мороз підступний віти їй побив.

Вона все літо німо протужила

Страшна і чорна серед буйства трав.

Зібралась з силами, й рідесенько пустила

Той білий цвіт як символ своїх прав.

Чи докір то, а чи пересторога,

Чи просто гордість і бажання жить.

Стоїть самотня вишня край дороги,

І хто б не йшов, той спиниться на мить.

І осінь так здивовано дивилась

У вицвівшій, замореній красі

Як квіточки тендітні ті тулились

До вишеньки засушених листків.

8.09.2008