Казання про Диво-Човник
Ой як по синєму морі човник пливе,
Човник пливе, острівець шукає.
Острівець човник шукає, де він відпочиє, боки полатає,
Боки полатає, що від круті хвилі.
Били круті хвилі, з боків нападали,
З носу нападали та ще й із заду –
Крутили, вертіли, у вверх підіймали,
У вверх підіймали та вниз опускали.
Отак от любили, от так обіймали,
Човник трощили, ніжили-ласкали.
От і острівочок з зеленим садочком,
Ось і тиха пристань – де зелена хвиля.
Де зелена хвиля та співоча пташка,
Ой, човен, мій човен, буде тобі мед-бражка.
А на березі Діва човен зустрічає,
Човен зустрічає – медом поливає.
Медом поливає, пісеньку співає –
Сріблом сповиває, златом покриває.
Молодий ти знову, наче із колиски,
Наче із колиски – будеш танцювати.
Будеш танцювати серед хвиль високих,
На ці хвилі сині не будеш зважати.
Ой, у морі синім, у морі глибокім –
Пливе диво-човник – сяє злат боками.
Із срібними дзвонами, з червоним вітрилом,
З кленовими весельцями та над бурунами.
Пливе-іде – не хитається, до моря звертається,
До моря звертається – хвилі розступаються.
А на самій морській глибині – диво-багатства лежать,
Лежать, чекають, хто їх зможе піднять.
Піднять та й до зірки, щоб затанцювати,
Щоб рученьки ласкаві могли їх пестувати.
Щоб рученьки ніжили, дива з них творили,
Щоб не ховали ні від кого своєї краси-сили.
І набрав їх Човник до самого верху, пливе, не хитається,
З дивами-чудасіями до Зірки направляється.
2018р.