Із неопублікованого
з рубрики / циклу «Із неопублікованого (1993)»
Сонечко моє кохане,
Усміхнись хоч раз... єдиний.
Щастя моє довгождане
Завітало в гості нині.
А у мене ні краплини
Усміху, одне тужіння.
Не залишиться й годинки,
Відлетить солодка мрія.
Засвітилося, кохане!
Та вже пізно, щастя лине,
Не до мене, довгождане,
А до іншої людини.
Краматорськ, 20.01.1993