Не шукай

Не шукай в життi розради – 

Як до щастя, так до зради 

Усього лиш крок. 

Якось я незграбно впала, 

Дуже вдарилась, зчесала 

Ногу i висок. 

Спiвчуття ж не дочекалась, 

Перехожi засмiялись – 

Нiкому звести. 

Я чужим усе прощала, 

Але смiшно, мабуть, встала, 

Бо смiявся й ти... 

Спам‘ятався, правда, вчасно, 

– Ти жива – і це прекрасно! – 

Кинув жартома.  

Все забулось з давниною, 

Як раніше, ти зі мною, 

Та… тебе нема… 

Кожен сам живе байдуже… 

Допоміг він нам не дуже, 

Давній той урок. 

Де на двох знайти розради, 

Як до щастя, чи до зради 

Усього лиш крок…