Не шукай в життi розради –
Як до щастя, так до зради
Усього лиш крок.
Якось я незграбно впала,
Дуже вдарилась, зчесала
Ногу i висок.
Спiвчуття ж не дочекалась,
Перехожi засмiялись –
Нiкому звести.
Я чужим усе прощала,
Але смiшно, мабуть, встала,
Бо смiявся й ти...
Спам‘ятався, правда, вчасно,
– Ти жива – і це прекрасно! –
Кинув жартома.
Все забулось з давниною,
Як раніше, ти зі мною,
Та… тебе нема…
Кожен сам живе байдуже…
Допоміг він нам не дуже,
Давній той урок.
Де на двох знайти розради,
Як до щастя, чи до зради
Усього лиш крок…
