Небесний час
Не питаю, не гадаю,
А під дубом позіхаю
Лежачи, всього доволі
Мені зараз, вдячна долі!
Лежу під дубом, позіхаю,
І світ навколишній сприймаю,
Як диво дивне, все живе,
Все дихає і не німе.
Усе говорить-гомонить,
Щебече, цьохкає, дзвенить,
Все серце має – тьох, тьох, тьох!
І чують всі всіх – рай пташок,
Рай квітів, блакиття, усе –
Таке знайоме, не чуже,
Бо чую – тьох-тьох і дінь-дзінь,
І грім чарує далечінь…
Під дубом добре полежати,
Хмаринки-час полікувати,
Почути шепіт від землі –
Ми всі – для щастя, ми – близькі
Для дзеркала, що Правду бає,
І зло, у серці що, вражає
Вогнем Небесного буття.
Ти щирий серцем? Ні? Бог зна.
2024р.