03.09.2011 19:36

-

565

2 | 2

 © Тетяна Чорновіл

В гості до Рекана

До японського поета в українському вірші

Забутися, задрімати
Під небом безтурботним, сп‘яніти
Мрією про дивовижний цвіт
Під кроною вишні розквітлої ...

Десь на Сході у країні, 

Між небесних гір в долині, 

Де Молочна Річка – скраю. 

В трав‘яній своїй хатині 

Я, самотній, проживаю. 

Гостю мій! Заходь в хатину, 

Скрась мою ти самотину, 

На рогожку сядь убогу, 

Осуши саке чарчину 

І забудь важку дорогу. 

Нічка сон спішить снувати, 

Та не здумай сумувати 

Тут, за глушини межею – 

За розмовами у хаті 

Відпочинеш ти душею! 

З неба світить місяць ясний, 

Незабутній світ прекрасний 

В вітрі свіжому тріпоче… 

Не старий я, не нещасний! 

Йдім до танцю в хвилях ночі! 

Як нас завтра привітає? 

Що майбутнє запитає? 

Знати мудрість ми не годні! 

Сміх турботи хай змітає, 

Наливай саке сьогодні! 

А набриднуть нам розмови, 

Співи й танці світанкові, 

Не в сумну ж мовчанку грати – 

Гайда в мандри загадкові 

Ніжні грицики збирати! 

Вже й закінчилась гостина, 

Смутком сповнилась хатина, 

І вітрів пісні в окрузі… 

Трави, в росах павутина –. 

Знов мої найкращі друзі 

Невагомим світ здається… 

Чи моє ще серце б‘ється?.. 

В кого старцю запитати? 

Вітерець з небес озветься, 

Вдаль запросить політати… 

Заповіт лишив я, звісно: 

Цвіт весни, зозулі пісню 

І осінні барви клена… 

Тож прошу прийняти слізно 

Ці скарби у дар від мене!