Безголосий сум

з рубрики / циклу «ПРИСВЯТИ»

Присвячую рідному дідові

– Життя прекрасне! Нащо помирати?

Сховай у пісню думи навісні!

Так буде вічно! Жити – значить грати! –

Вона Йому співала повесні.

Розбризкало весільні ноти сонце,

В танку кружляла осінь у дворі,

На молодих щасливих у віконце

Так любо заглядати дітворі.

Від доторків Його Вона співала

Звабливу польку, мудрий краков`як.

Веселощів по вінця наливала

Їх музика! А далі ж буде як?..

– Як сталося? – Вона в думках питала,

– Чому беззвучний час для Нас настав?

– Біда прийшла... Хазяїна не стало,

– Так само мовчки Він відповідав.

Не сам пішов хазяїн Їхній з хати.

Куди? Чому? Не знали допуття.

Про що мовчати Їм? Чого чекати

Від виру безголосого буття?

З струн не стікають ноти пісні срібні,

Припали пилом довгі дні сумні...

Смичок і Скрипка, більше не потрібні,

Осиротіло висять на стіні.

Візьміть участь в обговоренні

13.09.2011 20:22 Сашко Новік

гарно. не знаю як ще (бомбезно тут не прокатує)

13.09.2011 20:00 Тарас Іванів

Так, я професійний скрипаль. Навіть діток колись вчив.)))

На жаль, тієї скрипочки давно нема! В дитинстві все здається простим і непотрібним! Не задумувались ми, куди вона поділася з смичком...((( А Ви на скрипці граєте?

13.09.2011 19:39 Тарас Іванів

Знайдіть ту скрипочку і почуєте її ніжний спів. Ради цього я приїду і Вам щось гарненьке зіграю!)))

13.09.2011 17:16 Оля Стасюк

Зворушливо.

Дякую! Як наш дід помер, на стіні лишилась висіти скрипка з смичком (він колись на ній на весіллях грав) . Так і не заграв на скрипці більше ніхто. Так вийшло... Не знаю, де вона ділася.

зворушує... особливо з присвятою..



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ