Давай від всіх збудуємо стіну
Давай від всіх збудуємо стіну,
замкнемо двері наглухо дубові.
Забудемо згадати про ціну,
Довіримось зухвалості любові.
Зрічемося дратуючих обмежень,
кордонів, що придумані не нами.
Позбавимося купи застережень,
згадавши прояв ніжності словами.
Давай сховаємось від всього світу,
і заблукаєм в простирадлах білих.
Дозволимо так вільно пізньоцвіту
Торкатись ніжно губ тих захмелілих.
Загубимо всі дні, вечері і сніданки,
Кохання шепіт в просторі нічної тиші,
В перервах - свіжа кава з філіжанки…
І байдуже, що б не сказали інші.
Давай від всіх збудуємо стіну,
замкнемо двері наглухо дубові…