з рубрики / циклу «УКРАЇНО МОЯ»
Летить гнідий у чистім полі,
Ніздрями втягуючи ніч –
То із татарської неволі
Козак тікає в Рідну Січ.
А степ йому допомагає:
Ховає слід у ковилі,
І хмара місяць затуляє,
Чумацький Шлях пропав в імлі…
Летить гнідий у чистім полі,
Принишкла полохливо ніч.
Немає в козаченька долі,
Аніж кохати Дівку Січ.
І баби скіфські на курганах
Сміливцю вкажуть вірну путь
Туди, де побратими в ранах
Завзято у литаври б`ють.
Летить гнідий у чистім полі,
Копитами рубає ніч.
Страшніше козаку неволі,
Коли не з ним Дружина Січ.
Він повернеться, приголубить,
Вона в обійми упаде
І поцілунком звабить, згубить –
Душа козацька й пропаде.
Летів гнідий у чистім полі,
Та стріли розірвали ніч…
Упав козак, у трави, долі –
Вдовою заридала Січ.
