05.09.2011 10:28
для всіх
457
    
  6 | 6  
 © Микола Чат

з рубрики / циклу «УКРАЇНО МОЯ»

Схопивши вербу за густу косу,

Збиваючи колінами росу,

Ридає в річку, як хлопчак малий,

Поранений отаман січовий.

Вже плоті біль не відчуває він.

Стоїть у вухах монотонний дзвін

Шабель, що козаків рвуть на шмаття,

Останній крик, з яким іде життя

Та кулі свист, глухий удар об сталь

І ребер хруст розбитих мов кришталь.

– Де ж синьоокі лицарі мої?

Озвіться голосисті с`оловї! –

Отаман зводить очі до небес.

У відповідь завив бродячий пес:

– Нема коша! Всіх братиків нема!

Орел над ними жадібно кружля.

Вас хитрий лях у пастку заманив,

Козацькі душі чисті загубив!

Упав отаман у траву слизьку:

Слизьку від крові. Смерть відчув близьку…

Із комишу лях вийшов до води

Промовив: – Він ще жиє, подиви!? –

Пістоль в козацьке серце дулом впер.

Отаман мовив: – Щоб вас чорт ізжер!

Вхопивсь за шаблю, та не зміг піднять:

– Прийшла година видно помирать.

Не врятував я братиків своїх!

Простіть мене! Прости Господь за гріх!

Прощайте запорожці православні!...

Від пострілу здригнулись дикі плавні.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.02.2013 00:20  Тетяна Белімова => © 

Зараз волею долі вчу історію України (5 клас)))))))). Дуже мені по темі. Теж над цими часами думаю. Мали все і все втратили...

 05.02.2013 12:27  Деркач Олександр => © 

ДУЖЕ!!!

 05.02.2013 12:15  Суворий 

Чудовий козацький вірш... Слава Козакам!

Video YouTube

 05.09.2011 19:07  Тарас Іванів 

Ой давно я не пив такої благодаті. Такі твори можна читати без перерви на харч...