Моя Україно!
Моя Україно, ти краю прекрасний,
Сягаєш корінням далеких віків,
З Русі народилась величним творінням
Князів, котрих ворог займати не смів!
Тебе у віках козаки прославляли,
За волю і честь помирали в бою,
Боролись герої за волю держави,
Платили за неї ціну дорогу!
Не знищила нас і жорстока "вторая",
Бо в генах козацький вже дух міцний був,
Та влада "совєтів" катів надіслала, -
І "братню любов" українець відчув:
Серпом покосила вона усе поле,
А молотом - била людей в Сибірах,
Не стало вже хліба, - лиш розпач і горе,
Безвихідь і смерть, і в`язниці, і страх...
І голод був лютий - не раз і не двічі,
А крові уже не приймала земля,
Та московський тиран не зламав українців, -
Попри все, ожила Україна моя!
Але зірка кремлівська знову світить криваво, -
Закликає рабів у "крєстовый поход",
Чужу землю руйнують за "родины славу",
І катують, вбивають український народ!
Ми згадаєм коріння і козацькую вдачу,
Не дамо тим ординцям захопити наш дім!
Розпадеться проклята московська держава,
Пропаде із тираном жорстоким своїм!