Горобець та круки

Зібрались якось чорні круки

Ділити здобич між собою.

Довго сиділи, терли руки,

Чекали результату бою:

"Хай жертва упаде в знемозі,

Нехай покинуть її сили, -

Тоді ми, зразу ж, на порозі,

А що ж, - самі нас попросили!

Ми надамо їй допомогу,

Вона залишиться живою,

Лиш трохи пір`я поскубемо,

І ще, - підживимося кров`ю,

А далі що ? Хай час покаже:

На двоє бабка ворожила,

Все буде так, як "карта ляже",

Якщо не вмре, - то буде жила!"

Чекали довго на гілляці,

Сиділи й думали про зиски:

Хто скільки вкусить, що заробить, -

Тяжкі ті думи "безкорисні"...

Аж ось, уже дійшло до діла, -

А пташка раз, - і полетіла!

Мораль така: нема чого ділити

Шкуру того, кого не можеш вбити!

Усім, хто слабших зневажає, тут наука:

Маленький, спритний горобець -

Не здобич для старого крука!