Холод стікає бульварами вниз
Тиша тремтить під тиском кохання.
Місто — акваріум з мільярдами сліз,
Де вікна тримають секрети охайно.
Там листя одразу росте на землі,
Не вводячи тихі дерева в оману.
Повітряна шия в іржавій петлі,
І очі імлисті, немов із туману.
Гойдаються квіти в самотніх бордюрах,
Цілуючи вітер, скидають намисто.
Тіні троянд в лежачих фігурах
Жовтіють, немов восени мертве листя.
Завтра все зникне, порине в пітьму.
Залишиться слід від забутого слова.
Одне запитання до неба: «Чому?»
Та відповідь поки що не готова
Україна, 2023