17.12.2014 00:25
для всіх
277
    
  7 | 7  
 © Тадм

Небо, кольору свіжого попелу, снить

з рубрики / циклу «Осягнення суті (філософська лірика)»

Небо, кольору свіжого попелу, снить:

Знову падаю вниз, замість того, щоб стрімко злітати угору

Ця бентежна розтягнуто-зібгана мить, 

Коли знаєш напевно: втрачаєш опору….


І немає нічого, окрім відчуттів

Між ударами серця у безвість стискається вічність, 

А реальність, ця суміш зіжмаканих днів, 

Викарбовує в пам’ять банально-одвічне….


І летиш, розчиняючись в просторі мрій, 

І не ясно, що хоче твоя розтривожена сутність, 

Бо реальні лиш залишки вицвілих снів, 

Котрі застують прісно-нав’язливі будні…


Тому й небо, що кольору свіжого попелу, снить…

Там картинки усі надзвичайно якісь кольорові

Й хоч здається, що падаєш, падаєш вниз, 

Та насправді лиш стрімко злітаєш угору



Харків, 16.12.2014

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.01.2016 10:34  Ольга => © 

Чисто випалдково натрапилв на Ваші вірші. Сподобались.

 18.12.2014 03:12  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Дійсно, можна підніматися - вниз; падати- вгору!
А коли " між ударами серця у безвість стискається вічність" - наче відчулося. Без слів!..

 17.12.2014 19:25  Ганна Коназюк => © 

Надзвичайно!.. Красива поезія!!!

 17.12.2014 09:29  Тетяна Белімова => © 

Небо свіжого кольору попелу? Шикарнючий образ)) Візьму на озброєння!

 17.12.2014 00:57  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Вдало написано!
Вдумливо так..
Сподобалось, задумалась - тому повернусь!

 16.12.2014 21:38  Олена Вишневська => © 

Дуже класно, Танюш!!!! Справді злітна філософія падінь))))

 16.12.2014 16:18  Тетяна Чорновіл => © 

Чудово оспівані відчуття душевного сум"яття, чи то пошуку. Справді, мудро!