Муза
Моїм колегам
Мазур Євдокії Іванівні
Кожна людина – Всесвіт й краплина,
Доля по-своєму в неї єдина,
В темному небі промчиться і згасне
Кожна по-своєму щасна й нещасна.
В кожній вирують незвідані далі,
В кожній блиск ніжності й проблиски сталі,
Кожен коваль і розпечений брус,
Кожен – вулкан, почуттів землетрус.
Що нами править, що робить крилатим,
Ницим, байдужим, шляхетним, завзятим,
Що переможе – стрімка течія
Чи волі промінь, чи думка своя?
Я піднімаюсь і збоку дивлюся,
Плачу, дивуюсь, бентежусь, сміюся,
Долі крізь мене летять ураганом,
Серцем я кожну глибинно сприймаю…
Дійте, боріться!
Крізь сніг і морози
Хай розцвітають примерзлі мімози!
В Вас я, Іванівно, славлю борця,
В Вас я учуся,
Ви,
Муза моя.
21.02.2006 року