Пам`ятник
Розум, честь і совість школи
Цвєтік Євгенії Гаврилівні
Спекотної днини
З сапою на плечах,
З букетиком квітів
Побачив я Вас.
Натруджені руки,
Палаючі квіти
І сяючі очі –
У згадці стоять.
І так у житті
Від народження миті
Що день – то турботи,
Та краще прогнать
Від серця зневіру
Й хай квіти палають,
Й хай очі сміються,
Хоч впору ридать.
Життя нас постійно
Згинає, ламає
І ставить невтомно
То рів, то бар’єр.
Яку ж треба волю,
Незламний характер,
Щоб вистоять гідно
Й дивитись вперед.
Тоненька стеблинка
З сталевим осердям,
Ви – щирість без фальші,
Любов без прикрас,
А усмішку Вашу
Сикстинська мадонна,
Я певен, у вічність
Позичила в Вас.
Сьогодні в Вас свято,
І діти й колеги
Віддати Вам шану
Зібралися в круг,
Бо Ви для нас приклад,
Взірець і наставник,
Для всіх – інженер Ви
Людських добрих душ.
Хай квітнуть троянди,
І Вам розквітати
В полоні щоденних,
Улюблених справ,
Бо Ви того гідні,
Й цього вартий кожен,
Хто долю поклав
На вчительський вівтар…
Спекотлива днина,
З городу стежина,
Та пам’ятна зустріч –
Мій спогадів храм.
Натруджені руки,
Палаючі квіти
Та сяючі очі –
Це пам’ятник Вам.
21.01.2006 року.