Сини-ясени
Сьогодні ще війна господар у країні,
Вона бере наших синів у жертви,
Їх кращі роки-мов талі води сплили,
Стоять вони тепер в дібровах України-
Як обереги, що наповнюють життя!
Перетворилися сини у чорні ясени,
З високо піднятими кронами,
Стрункими стовбурами,
Міцні і пружні,
Неначе черги ждуть, та стануть знов на захист…
Єднають небо й землю,
Дарують сили,
Проганяють нечисть,
Пильнують символ роду,
І звʼязують в ланцюг минуле,теперішнє й майбутнє!
Вони відкрили двері у нову Україну,
Хоч перед вибором постали- та шлях знайшли,
Бо добре знали-
Що не можна обирати Батьківщину- вона дана,
Тому їх віра-прапор,
Сила- імена,
І путь—до вічного життя!
Думки мовчать,
Шепочуться молитви,
Одне лиш відчуття,
Що не знеціниться довіку слава їм,
І не зупиниться життя!
Тут завжди вічна тиша,
Говорить пошепки тут навіть час,
І ллються із небес цілющі зливи,
Бракує тут завжди потрібних фраз,
Співає тихо вітер…
Не стримує війна життя,
Й Зозулі продовжують кувати синам роки,
Ви спіть сини …
І хай вас будять крики немовлят,
Які лунають із пологових будинків!
В.С.Курзанцев