Діалог з мудрістью
Ну що сидиш мовчиш,
Від злості скаженієш,
Очима вперся в порожнечу,
Не віриш, що розтане все в питьмі?
Ти сам породжуєш ті сумніви в мені!
Ти хто?
З тобою давні друзі ми,
Хоча десятки за спиною душе-колючих в нас розмов…
У мене твій характер і імʼя твоє,
Ми одна доля, ти- це я,
Одна на двох у нас душа,
Тільки думки мої набуті досвідом й знаннями.
З`являюся в твоїй компанії невипадково я:
Стаю тобі спасінням,
Твоєю радістю й везінням,
Душі твоєї воскресінням,
Я -твоя мудрість, твій виручник,
Без мене ти ніяк…
А як же янгол той спаситель, мій Бог?
Твоє життя пригода у розпалі!
Коли буває відчуття,
Що хочеться отримати все від життя?
Запамятай- відмірює нам Бог по довжині буття,
А широту та зміст ми визначаєм самотою.
Ну де ти? Потребую я тебе!
Я вся розчинена в тобі!…
Тобі розкрию таємницю- ти джерело, ти сила,
Коли ти пʼяний-я завжди твереза,
Коли у тебе все позаду- попереду у мене,
Коли чекаєш ти— я всюди і ніде,
У стінах, каві, у думках,у віскі,
В повітрі, у воді, землі - там де ти є!
Я теж потребую, як кисню тебе,
Я задихаюся без тебе…
Вже кава налита і випите віскі,
Знайшлись компроміси й порозуміння,
Говорили про все-
Що не так, що вдалося,
Про смерть і кохання,
Про мрії, про біль, про думки й сподівання,
Радість, захоплення, вчинки, страждання,
Та віру у день…
Та день догорів:
І в тиші я почув-
Назад не оглядайся,
Ніколи не здавайся -
Бо скільки раз в житті я помилялась,
заздалегідь казавши гоп?!
В.С.Курзанцев