Комбайнерам
Виходять в поле косарі,
З якими людям не зрівнятись,
В них сила розуму дріма,
Якій у м’язах ніде взятись.
Велично, павами пливуть
Комбайни в просторі пшеничнім,
Хай обминають їх громи
У цім тяжкім труді відвічнім.
Щораз, чим техніка складніш,
Більш честі нею керувати.
“Я – комбайнер!” “ А що, звучить!”
Це слово звикли шанувати.
За ним тяжкий, у поті труд,
Без сну спресовані години,
Воно вінець всіх спільних дій
Сільської дружної родини.
За ним тугий потік зерна,
Що серпантином ллється з шнека,
І перевернуті валки,
Коли не чутно поперека.
Усе приходиться терпіть,
Хто хліб збирав, той добре знає:
Куди там саунам й парним,
Кабіна все це заміняє.
За ним змагань бентежний шал:
Хто якісніше, швидше, більше
І впевненість тверда в собі:
Я хоч не перший, та й не гірший.
І перший з сонцем коровай,
В який ти вклав частину серця,
Лишив в нім крихітку себе,
Себе у нім ти обезсмертив.
Хай буде поле щедрим Вам
І без камінь і без вибоїн,
Відмінним буде результат,
Бо кожен з Вас його достойний.
Хай вдосталь буде запчастин,
Гудуть мотори безупинно.
Атланти нашого буття,
Тримайте хлібом Україну!