Шедевр
Люблю, горю, караюсь і не каюсь,
Чи є талант чи, може, і нема,
Та день за днем уперто намагаюсь
Створить шедевр, можливо, надарма…
Ось-ось він, поруч, десь тут недалечко,
Як ніжний дотик синього крила,
Ще мить і я знайду тебе, словечко,
В оздобі життєдайного тепла.
Ще мить, мій любий… Добиравсь до тебе
Крізь даль степів, крізь підступи забав,
Та ти хмаринкою губивсь у небі,
І думалось: навічно пропадав...
Люблю, горю, караюсь і не каюсь,
То сплеск жаги, то сполох сум’яття,
Та день за днем постійно сподіваюсь:
Його створю… чи вистачить життя?...