Весілля в палаці-шалаші
Гумореска
Як каже кум-
Таке весілля буває, а ні тепер, а ні в четвер…
Зазвичай весілля в українському селі-
Гуляють аж три дні, у восени,
На крайній випадок зимою…
А тут картоплю тільки тнУли в лунки,
А молодий вже сполох бʼє- про порятунки,
Збентежений-ні аби як,
Мовляв, що молода,
На сіновалі- неуважною була,
То йде вже сьомий місяць…
До вечора вже старости були на згодинах,
І хоч одне село- не бачились сто років,
Та й сватання пройшло- хай йому грець,
У вас товар – у нас купець,
Оглядини уже зробив наш молодець…
То треба поспішати.
Шалаш успіли проти ночі- зручно всім,
Серед дороги на авбусній зупинці,
Такого ноу-хау у селі, повірте, не було ніколи,
І церква і дайсинг і палац-
Ну прямо три в одному!
Гуляти запросили все село,
І керівництво із району.
На ранок в церкві були всі-
Ну, як тут без вінчання!
І старости й нанашки і куми,
Світилки, дружки і закосяни, і приданки…
І почалася шлюбна церемонія у церкві:
Дороги ваші Бог обʼєднав в єдину,
В одне з`єднав Він люблячі серця.
Створив сьогодні Бог нову родину,
То ж прослявляйте всім життям Творця…
Робота зроблена-пройшло вже й осипання,
Нарешті всі вже згуртувалися у шалаші…
Боярин дав команду:
Урочисто самогонний апарат в палац внести,
І лабухи з іоніки заграли ехом Мендельсона.
Нарешті почалось весілля…
Столи ломИлися від страв:
Були індики, гуси, качки, перепілки,
Лососі і Ялець,
Кабанчик смажений-неначе кум з кумою в гречці,
Салати, овочі не по сезону,
І холодець-по панськи з щучою ікрою.
Лунали тост за тостом -
І щоб купалися в коханні!
І щоб життя було як мед!
І хай обходить горе й жаль!
Й приходить щастя!
І щоб знаходили нові ще грані!
Щоб шлюб міцнів,
Союз -щоб був незламним…
Уже украли наречену і викупили знову,
Вже перший танець, молодих-злучив в єдине ціле,
Сімейне вогнище палили,
І тещі ноги мили,
Й букет уже дружкИ ловили,
Звичайно можна було бИ і без бІйки -
Так молоді почали відкривать конверти і торбинки…
Не зрозуміло вже чи день чи ніч,
Бо наречена вже вся в рожевому, напівсолодкому…
І тут лунає тост від поїзжан:
-Давайте випʼємо за молодят
Та познайомимся нарешті…
Усі підтримали ідею на ура!
І тут дізналися ми-
Про родичів присутніх на весіллі-
Із боку тамади Петра…
Про рідну тітку молодих- та, що на двох одна,
Усе про родичів далеких і близьких
Про міцний стовбур, про пишне гілля,
Все про старе коріння і нове покоління…
І тут хтось під шумок стихА,
Так ненароком у мікрофон питА:
Виходить, що наші молодята- троюрідні брат і сестра?!
Весілля вмить затихло-
Такої новинІ- ще кісточкИ не мили у селі?!
Тут стрімголов переглянулися свекруха з тещею—
І вголос вибухнули:
-Так ми ж не родичалися вже майже ніж 100 років…
Всі видихнули в мить,
Весілля знову зажилО- як і нічого не булО!
Ну слава Богу, що зійшлО!
Налиті знову чарки,
Весіллю ще не видно ні краю ні табу,
І слово ось проводару- районного масштабу.
-За молодих!
І подарив селу, на честь вінчання, новенького кухонного комбайна.
Весілля, як і подобає відгуляли- всі три доби,
Хто слабка ланка - тільки дві…
І пили на коня …
І рішення сільського голови,
Затвердили не навмання:
Три чарки пили, щоб зібрати кворум,
Ще три за постанову-
Шалаш не розбирати,
Хай стоїть, як памʼятка -про перший у селі комбайн.
В.С.Курзанцев