26.09.2013 15:33
для всіх
364
    
  2 | 2  
 © Антоніна Грицаюк

Невгамовні кумасі

Невгамовні кумасі

з рубрики / циклу «Про долю»

Жовте листячко летіло,

До ніг припадало,

Навкруги усе гуділо,

Весілля гуляло.


Музиченьки грали,

Всі гості раділи,

А на ранок встали,

Всім кістки помили.


Ох вже ті кумасі,

Що тут говорити,

Ні в якому разі,

Їх не зупинити.


Кістки перемили,

Пішли похмелитись,

Навіть не збагнули,

Як в очі дивитись.


Чарочка до чарочки,

Знову пересуди,

Не довго до сварки,

Схаменіться люди.



м. Славута, 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.09.2013 10:47  Наталя Данилюк => © 

О, без таких кумась ніде не обійдеться - всюди їх повно і ніде від них не сховаєшся)))

 26.09.2013 20:44  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже реалістичний віршик! :))))))
Ніби смішно, але так, буває, обсудять, що й не до сміху! Це після того як нап"ються й наїдяться на дурняк!

 26.09.2013 20:37  Тадм 

така вже людська природа :)