28.08.2014 18:39
лише 18+
319
    
  7 | 7  
 © Оля Стасюк

Повітруля затихає в сильцях

Повітруля затихає в сильцях

з рубрики / циклу «Дива Карпат»

Повітруля затихає в сильцях –

Зламана, безсила і безкрила.

Гей, ходіте люди, подивіться!

Вже вона і пір”ячко зложила.


Ну навіщо їй брунатне пір”я?

Чи вона ним, бачиш, з небом звінчана?

Є ж в народі десь таке повір”я, 

Що вона без крил – звичайна дівчина.

***

Тож сідай-но, дівонько, до столу!

Птиці не їси? Бо й ти крилата?

Та облиш. Ти ж звикла до неволі -

Вже не б”єшся до крові у гратах!

Це ж привіз сусід своєму сину

(Бо йому достатньо, бачиш, років), 

Десь над Бугом зловлену дружину, 

Лісову красуню карооку.

Гайда на весілля, поспішіться, 

Гляньте, коли в вас немає серця, 

Як-бо повітруля вже у сильцях

Ані виривається, ні б”ється!

***

Файна, люди, вам така забавка, 

Іграшка з смарагдового лісу?

Це вам не якась зелена мавка, 

Ця ж усе життя ширяє в висі!


Що ж, дивіться, смійтеся з безсилля –

Прийде вечір. Буде ліс шуміти.

В повітрулі відростають крила, 

Тільки людям це не зрозуміти.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.08.2014 10:50  Якобчук Павло => © 

Я раніш не знав про Повітрулю, дуже гарна дивна оповідка, про крилату ніжну Повітрулю. Дякую.

 30.08.2014 00:38  Тетяна Белімова => © 

Як гарно, Олю! Чудово!!! Не така, як інші вона... Майже лягає на музику!

 29.08.2014 08:28  Тадм => © 

Повітрулі, вони такі... :). гарно, Олю.

 28.08.2014 19:27  Світлана Рачинська => © 

Ой, як гарно і загадково........ Вірш дивної душевної краси.