Журавлі
Прісні сльози знову вмиють ранок
Й шматками дзеркала, розбитого в друзки,
Мільйони відображень з-поміж нами
Синицею пристануть до руки...
І злітна смуга вкриється туманом,
Зібравши в простирадло мотузкИ.
...Ньютон наврочив нам повернення до тями,
В час відривання тіла від землі...
А над туманом журавлі кружляють в вальсі,
Примарні постаті в контрасті кольорів.
Шкода, що у душевнім дисонансі
З синиць не виростають журавлі.
Київ, 02.02.2024