Сарказм на крові або Трамп
Із галасом, скандалом,
Неначе розлютована стихія,
Я знову в світ політики прийшов-
Неначе ностальгія.
І хоч фантазія-це мить,
Історія йде далі, час безжальний,
Я мрію, що колись-
Забудуться брехливі ті дебати,
Й обіцянки зітруться в прах…
Одним – надію, іншим – страх,
Я спірний геній у світах.
Надії роздаю наліво і направо,
Що зерна кинуті у вітер…
Хто збере?
Війну я думав обдурити в Україні-
У мене був надійний план.
Союзники були всі в шоці- як від блискавки,
Суперники всі злі- мов дикий рій,
Та я стояв так твердо- як на скелі,
Без правил, без оглядки, мов лавина з гір,
Ламав традиції, і сунувся нахрапом, і застосовував жаргон.
Я вже із путіним і так і сяк, як кіт із мишею-
Грався, лякав, журив, дружив,
Давав на роздуми й один й два тижні,
Я на колінах перед ним уже стояв,
Немов молодший брат,
Та він невмовний, як закамяніла брила-
Такий, як я шахрай гарант.
Я змінював свій курс, як вітер у полі, безтурботно легко,
Лишав свій слід на світовій арені,
Бомбив Іран-як грім, лякав Китай-як тінь,
Сам Рютте Татком мене звав,
А путін ці новини не читав,
Йому своя гра важливіша.
Та я тепер не той, що вчора-
Я зростаю вже що дня,
Не обіцяю я вже навмання-
Тепер я всіх залякую сурово:
Ну подумаєш не вийшло із війною в Україні,
Це ж просто був сарказм - усмішка долі…
Тримайся, моя Україно:
Тут сльози й відчай не допоможуть,
Не втрачай віру й силу,
В цій грі глобальній Трамп —це не мілорд,
А лиш в сюжеті - мізерний він епізод…
А режисер - сама ти, Україно!
В.С.Курзанцев