Почорнів світ
з рубрики / циклу «Про долю»
Почорнів світ в одну мить,
Ніхто те не чекав,
Вже батько у труні лежить,
За що життя віддав?
Ворожа куля? Ні, своя,
Влупила – знала ціль,
За що держить ката земля,
Який то рідним біль.
Батьку, пробач благає син,
За втрачене життя,
Лунає в церкві уже дзвін,
З ним стогне вся земля.
Не йому каятись, благати,
Геть не його вина,
Руки в крові вже не сховати,
Злякався сатана.
м. Славута,
