Гра без правил
Роздала мені доля карти –
Різні масті і номінали.
Хоч ніколи не був азартним,
Сів я грати, бо інші грали.
Думав, грають у «підкидного».
Та дивлюся – сукно зелене.
Що? У «покер»? Заради Бога!
Але ж карти не ті у мене…
А якщо «преферанс» – то гірше:
Там мар’я́жі, а я – без пари.
Козир не перебити ві́ршем
Чи акордами на гітарі.
Що за гра? Підкажіть, панове!
Я ж бо зо́всім не знаю правил!
Але інші гравці – ні слова.
Не ходити ж не маю права…
Тож ходжу, як підкаже досвід:
Де – упевнено, де – на ризик.
Та оскільки живий ще досі,
Значить мозок таки не висох.
Хоч для мозку то – справжнє пекло,
Але квест загалом цікавий:
Грати важко, програти легко…
Треба виграти – в цьому справа!
Я уже до відбою скинув
Різних карт не одну колоду,
А туза в рукаві притримав –
Відбиватимусь при нагоді:
Жодна гра не триває вічно,
Тому маю бути готовим,
Коли доля моя цинічно
Оголосить мар’яж трефовий…
Просяна, 2024