Серпантинова межа
Дорога в`ється, наче сивий дим
І прірва поруч, тільки стань у бік.
Крихкий між нами спогад був німим
І крок наступний робиш як навік.
Йдемо ми далі в простір шляхом цим,
Де серце й розум — це один потік.
Та кожен виступ лиш веде в пітьму,
Тож краще так, чим бігти напряму.
Ми звикли йти й не бачити межі,
І лізти в небо, маючи лиш тінь.
Там, де душа волає від душі,
Ніхто не скаже лагідно "амінь".
І кожен з нас, рахуючи гроші,
Веде війну за право мати лінь.
Нам ближча прірва, ніж чиєсь тепло,
Бо легше впасти, ніж долати зло.
Мирослав Манюк
04.08.2025
@_owl_hub #літотаowl