Колись...

Cлова, текст, відео пісні «Колись...» Анатолій Валевський

Коли́сь усе́ здава́лося прости́м:

Обра́зи забува́лись ду́же шви́дко,

І ко́жен день, як свя́то, був таки́м,

Що почуття́ леті́ло, мов лебі́дка.

Ми ві́рили: добро́ сильні́ше зла,

І честь тоді́ була́ за все доро́жче!

На крилах мрі́я нас нести́ могла́ –

Знайшо́в собі́ щоб ко́жен те, що схо́че...

Пішли́ ро́ки́ – лиши́лась ностальгі́я,

Замо́вкли вже пісні́ соло́дких лір,

І ста́ла, мов сини́ця на́ша мрі́я,

Наді́й вітри́ла – на́че як папі́р...

Вміща́ється у скля́нку океа́н,

Ми зна́ємо що, де і як бере́ться,

Сприйма́єм філосо́фськи ми обма́н,

І се́рце без обурень рі́вно б`є́ться.

На скро́ні нам ляга́є пе́рший сніг.

І хво́ра па́м`ять хо́че все забу́ти –

Лиши́вся десь дале́ко щи́рий сміх,

Яки́й нам ма́йже зо́всім вже не чу́ти...