Я знаю, все закінчиться колись...
Я знаю, все закінчиться колись.
І це, як завжди, трапиться невчасно.
А зараз я дивлюсь в небесну вись
І почуваюсь начебто прекрасно.
Я знаю, що не зроблю усіх справ.
Не напишу свої найкращі вірші.
Багато в чому сам ся обікрав…
Але усе це, знаю, не найгірше.
Найгірше, мабуть, йти на самоті,
Коли немає друзів і кохання,
Коли мети немає у житті,
Коли вмирає хіть, за тим бажання.
Коли не зміг ти виростить дітей,
Дерев не посадив навколо хати.
Коли ти не страждав як Прометей,
За що так варто у житті страждати.
Я знаю, все закінчиться колись.
І трапиться усе це неминуче.
Небесна дарувала мені вись
Бажань всіляких жадобу жагучу.
