Холод вокзальний
Цей холод вокзальний із мокрим асфальтом
Залишиться полузакритим гештальтом.
З вікна позирає на мене пітьма -
Там сіро і сиро, там скоро зима.
Сонети зʼявляються з болю й нудоти
І комом під горлом лягають на ноти.
Звучить як безсилля самотньої ночі;
Ця музика - випари чорної жовчі.
Похмурими фарбами осені вкрита,
Жовтіє природа, як від гепатиту.
Жовтіє і скніє, як квітів букет;
Завершений? Ні, напівмертвий сюжет.
Я встану в залитому зливою Львові,
Світанок розіллється барвами крові.
Як стріхи брудними сльозами заплачуть.
Твій натяк я знаю уже на півслові.
Ховаєшся. Я все одно тебе бачу.
Я знову готовий в тебе закохатись,
Я знов не готовий без тебе лишатись.
Забувши як дихати, пити і спати,
Втомився я сам із собою змагатись.
Я знову готовий себе поховати.
Львів, 23.10.2025