Зустрінем весну
Місяця блиск хворобливо блідий
І погляд холодний зірок Оріона;
Цей вечір зійшов безнадійно-німий,
Упала зима в ньому гірко-солона.
Цю тишу на дотик лицем відчувати,
Лиш скрегіт дерев зледенілих у стужі.
На дотик зима - ніби труп обіймати,
Як спати у наскрізь промерзлій калюжі.
Зустрінем весну з ароматом полину,
Остання сніжинка як в землю стече.
В буремності часу - спинись на хвилину,
Приляж, відпочинь, я підставлю плече.
Далекою мрією квітень прийде -
Із подихом трав, у барвистості квітів.
В пташиному співі той день загуде,
Приляж - ми одні залишились на світі.
Славутич, 2026