Я не я
Дурацька звичка — вночі не спати,
тікати на холодну вулицю, зірки рахувати,
облегшити собі страждання шумом гойдання гілок.
Спогади про 2019 віддають по тілу, в ток.
Самотня вулиця, самотня я,
гамняна кава, гнила моя душа.
Не намагайся врятувати те, що давно вже загубив,
знайди нову мрію, але без моїх негативних слів.
Сам зможеш цигарку підкурить, сам зможеш і потушить.
Не навчилась себе любити — так як навчить любить тебе?
Серотонінова залежність, без мелатоніну не бачу сни,
без літра кави не встану на ноги — зламаю їх, падаючи в твої думки.
Ледь не спалила теплу ковдру, намагаючись зігріти твої холодні мертві руки, якими ти мене душив.
Тієї ночі все змінилось,
тієї ночі — я не я.
Та залишилась одна звичка — темну ніч богословлять.