Новий календар
Вдивляюсь у нови́й я календар.
Ще фарби типографські не просохли.
Рівнесенькі спресовані листочки
Приховують в собі пророчий дар.
Всі триста шістьдесят п’ять днів, якраз—
Уже розписані по місяцях всі дати.
Один за одним, як в строю солдати
Вартують кожен місяць, день і час.
Позначені в них з точністю до миті,
Час заходу та сходу в кожнім дні.
І фази місяця, і будні й вихідні,
Зима холодна, осінь, ве́сна й літо.
І дати днів народження чиїсь,
І дні відходу в вічність потойбічну-
Таємну, незбагненну та містичну,
Де кожен вже постійний, а не гість.
Що ж ти приховуєш від мене, календар?
Твій норов мені поки невідомий.
Проявишся ти в перший день зимовий,
Як мій щоденний, вірний секретар!
Й наступних днів негадані сюжети
Ти числами в похід їх поведеш.
І крок за кроком й оком не змигнеш,
Ти відкриватимеш мені нові секрети.
І що б не сталось — дякую тобі
За кожен лист, дарований тобою,
Де вже відмічені незримою рукою,
Незвідані, прийдешні дні мої!
Воли мовчать, коли в них ясла повні,
Тоді і дні ясні в календарі.
А дні безрадісні, невтішні та сумні
Я вимету із пам’яті назовні!
А час злетить, як птахова пір’їнка —
Так легко, що одразу й не збагнуть.
І стане жаль, бо вже не повернуть —
Щасливих днів моїх відірвані сторінки!
Ніжин, 27.11.2025
