Про незворотне
Вік, як вода, — тече не стримати.
Мов віз з гори втримай,
Його ніколи не спинити…
Хоч розум, хоч сили витрачай.
Спливають дні з народин,
І роки йдуть, як не мудруй…
І хоч багато утекло води -
Ти за минулим не жалкуй…
Сьогодні все ж таки найкраще,
А завтра — привид, обміркуй…
Сьогодні пан ти, не інакше,
А завтра — тлін, хоч як сумуй.
Все добре, що завчасно завдалося…
Все перетреться, перемелеться й минеться…
І станеться все, як й гадалося…
І завтрашне розвидниться…
Тож памʼятай-життя лиш раз буяє!
Два рази в році літо не буває?!
Два рази в себе не війти?!
Й його не розірвати на два фронтИ?!
Тож цінувати потрібно пору,
Яку не купиш навіть за сакральне…
І хоч на все час твору,
Настане мить й тебе не стане…
На справді час тим й дорогий,
Що він не довгий, а короткий…
Й залишити потрібно в ньому слід-
Вагомий, памʼятний та незворотній!…
В.С.Курзанцев