В пітьмі
В підтримку моїм друзям, всім українцям.
Погасло світло враз.
І Світ кудись подівся.
Бракує в порожнечі фраз.
Лиш запитання і безвір’я?!
Усюди крижана пітьма.
Погасли всі події.
І видно й диявола й Взірця,
Мов божевілля змісту і агонії.
Як крик без голосу,
Сирена свердлить розум.
Й біда із «космосу»,
З за обріїв несе загрозу…
Пустинні вулиці- безлюддю виклик.
Рештки ілюзій, руїни ідей…
І кровоточить в полі знАмен велич…
Безжальна зброя рве на шматтЯ в пітьмі людей…
Відвикли від сурової зими,
Вона раптово повернулася…
На напад люті і біди,
Крізь сльози посміхаємся!…
Розчарування роздирають вʼїдливО.
І пАсток-невидимий почАток.
Здоровий глузд підказує сміливО,
Що українці-нелЯкливий десяток!
І повертаємося до ладу крізь прокльони,
І гонимо навіки утОмлений страх,
Запалюємо вогненні «мечі» неначе потайнІ ікони,
І пророкуєм ворогу невідворотній крах!
Живемо у задушливій буденності.
Читаємо новини з невідомості,
Що надокучливі мов випадковості.
І сповнені за Україну гордості!
Лунає крик зозулі десь у далі.
Живемо у надії, хоч і в печалі.
І впевнені, що збудуться і мрії і думкИ,
Й в зворотній відлік підуть змарновані рокИ!
В.С.Курзанцев