Теплом на повні груди
Теплом на повні груди дише світ,
І ластівки співають на всю глотку.
Весняно-білий яблуневий цвіт
Невдовзі перетвориться в шарлотку.
Й так само раптом зацвіло між нами
Щось тепле, народившись під дощем,
І зникло теж - сухими пелюстками
Засипавши голодний чорнозем.
«Між нами, любий, зовсім щось не те.
Спокійно тут не буде, все даремно».
А де спокійно буде нам? Ніде?
Одне я знаю місце, дуже темне.
Та я домовився там перетнутись
З коханням: школи, інституту, шлюбу,
І з кожним іншим, що могло забутись,
І з кожним, що «це все не те, мій любий».
Буремний час ці спогади поглине.
Чи сумно? Трошки. В більшості цікаво
Чи лишиться у памʼяті полином,
Чи пряно-ніжним ароматом кави?
Київ, 2026