Роль
Ти стоїш і голос рве зеніти,
Та звучить на сцені так надривно,
Що наповнив темний зал масивний
І пульсує, сповнюючи ритми.
Ти міняєш вирази прикриті,
Наче тінь іде крізь тінь пасивно,
Смуток вмить стає ядром фіктивним,
Сміх зриває давній біль відкритий.
Я ловлю всю гру твою активну,
Де ти добра — де ти негативна.
Твій яскравий погляд як ловити?
Наче персик, смак в тобі відкритий,
Та гірчить у кожнім краї дивно,
Хто ти є? Скажи мені правдиво.
Мирослав Манюк
12.04.2026
#суцільний_сонет