Ніч присіла на зорянім ґанку...
Ніч присіла на зорянім ґанку,
Сипле срібло яскраве до ніг.
Місяць в небі співа колисанку,
У вишневім саду білий сніг.
Закружляло у вальсі натхнення,
Зодягнувшись в святковий убір,
І торкнулось душі одкровення –
Світ казковий ляга на папір.
Я надам йому силу й вітрила,
Непокірність Дніпрових пучин,
Й на зорі піднесу, мов на крилах,
До незламних Карпатських вершин.
Надихай мене, доле, благаю,
Шепотінням дубів вікових,
Подаруй мені слово в розмаю
Серед зелені трав лугових.
М. ЛЬВІВ, 19.01.2025