Справжня чистота — це не відсутність тіні, а відсутність страху перед нею
Якщо ми йдемо вниз по драбині, ми вмикаємо ліхтарик у темному підвалі душі. Коли темрява освітлена — вона перестає бути пітьмою.
Де регулюють твою яскравість —
Бракує широти перспектив.
Просочилась підступна лукавість,
Відрізаючи серця мотив.
Ми не можемо стати Світлом —
Ми лиш можем до Нього йти,
Тягнучись крізь все, мов магнітом,
До надр джерела чистоти.
Не сприймати в собі людське —
Тотожно свідомій брехні:
Переконати, що тверде — це мʼяке,
Що солодкі смаки — це гіркі.
Йти відважно вниз по драбині,
Щоб побачити власну тінь, —
Не те саме, що раз у неділю
Прокричати зі сцени «Амінь».
Та наші тіні лише резонують
Із тим Світлом, що розливається;
Морок й пітьма їх формують,
Бо саме там вони розчиняються.
Та при Світлі тіні не встануть,
Бо будуть пласко прибиті до ніг.
Лиш того тіні інших лякають,
Хто в собі розібратись не зміг.