На плечах
Я утримую небо на плечаx
і усіх мешканців разом із ним,
я у дощах вчуваю смак сечі,
і в хмарах розріджених, не тютюновий дим.
Хоч вони недосяжні, мов безтілесні,
це не свідчить про їхню відсутність ваги,
в кожного з них свій стіл та кресло,
ще й віддана свита коло ноги.
На голові в них сяє слава
і чартер проситься в політ,
мої ж коліна по сирим підвалах
ревматизм гризе й артрит.
І поки світом керують речі,
вітер приносить стріляний порох,
я все ще тримаю небо на плечах,
а вони добудовують там другий поверх
