16.08.2013 12:18
for all
149 views
    
rating 5 | 7 usr.
 © Олександр Новіков

На плечах

Я утримую небо на плечаx

і усіх мешканців разом із ним,

я у дощах вчуваю смак сечі,

і в хмарах розріджених, не тютюновий дим.

Хоч вони недосяжні, мов безтілесні,

це не свідчить про їхню відсутність ваги,

в кожного з них свій стіл та кресло,

ще й віддана свита коло ноги.

На голові в них сяє слава

і чартер проситься в політ,

мої ж коліна по сирим підвалах

ревматизм гризе й артрит.

І поки світом керують речі,

вітер приносить стріляний порох,

я все ще тримаю небо на плечах,

а вони добудовують там другий поверх

Публікації: Олександр Новіков

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 19.08.2013 11:44  Деркач Олександр => © 

Класно!! 

 17.08.2013 21:26  Оля Стасюк 

нічого так Атлант) 

 17.08.2013 12:22  Тетяна Чорновіл => © 

Сумний такий атлант... Змучений життям! Нехай усе зміниться! Вірш сподобався! Передає настрій... 

 17.08.2013 00:29  Наталія Сидорак => © 

дуже сильно... важко йти проти загальноприйнятих устоїв і втримати це все і в собі і на собі... Дуже крутий текст 

 16.08.2013 20:32  Тетяна Белімова => © 

ніби про атланта)) 

 16.08.2013 17:05  Ірина Затинейко-Миха... 

сильно, відверто, надспроможно - коли плечі здатні тримати на собі надбудову...неважливо чого і кого...сильно, Олександре!!! 

 16.08.2013 14:31  Ем Скитаній => © 

чистота душі забудовується і топчеться людиноподібними тварями ...і так завжди чомусь...віршик чудовий...на жаль, із домішком "сечі"
і це така наша УСЯ реальність. 

 16.08.2013 13:25  Каранда Галина => © 

мені в тему зараз. сильно. колись обридне тримати, плюнеш, розвернешся і підеш. і хай той другий поверх як хоче. 

 16.08.2013 12:01  Світлана Рачинська => © 

Дуже глибоко... Чудово Саша. І це порівняння простої людської сили і вищестоящих...Скільки ж сили потрібно людині, щоб от так, на грані зриву, тримати усе на плечах...
Супер. Сильно.