Не вистачає - не кінець

з рубрики / циклу «Перші болючі почуття»

Розплелися берізоньки сонні –

Вони люблять це літо, як я.

Я чекаю рожевого поні,

Раз немає, мов небо, коня.

Я чекатиму осені й світла,

Раз немає цілунків весни.

Почуття колисатиме вітер,

Раз покинули разом їх ми.

Зацвіте дріоптерис, як в казці,

Раз барвінок без сонця зів’яв.

Буде сон ніжно відданий ласці,

Раз нема її в барвах заграв.

Але музу, як буде старатись,

Не віддам навіть казочці я.

Доведеться їй в ритм закохатись,

Раз волошкових очок нема.

Візьміть участь в обговоренні

22.09.2011 18:32 © ...

Та ні, не хвилюйтесь, козлів я по телевізору понадивлялась.

Дріоптерис - то папороть на латині:))))))))))))

Самі ж про ту казку писали. Дякую за коментар.

Гарно! Треба було б нам той діоптерис на зображенні показати. Бо може то якась страшна казка! :)))

дИВИСЬ УВАЖНО, ЩОБ З КОЗЛОМ НЕ СПЛУТАЛА!:)))