Іржа на золотій колоні
Це не просто конверт, що ковзнув у шухляду,
Не просто «подяка» за швидкість чи блат.
Це пліснява тиха, що нищить громаду,
Це вірус, що множить зневіру стократ.
Це стіни лікарень, де обдерта штукатурка,
Бо гроші на ремонт «осіли» десь в авто.
Це яма на дорозі, це в законі дірка,
За яку не карає й не судить ніхто.
Вона починається з «можна домовитись?»,
З маленького кроку повз чесність і честь.
Вона — то невидима, хитра розмовність,
Що тче із брехні неймовірну мережу.
Це вкрадений шанс у дитини на завтра,
Це вирок без права на чесний розгляд.
Це те, що згорає, як дим на багаттях —
Надія народна і віра в уряд.
Та іржа відпадає, де світить проміння,
Де совість — не слово, а тверда межа.
Бо ми — не раби, ми — нове покоління,
І в наших руках — від правди ножа.
Щоб висікти гниль, щоб дихати вільно,
Щоб слово «Україна» не знало бруду.
Корупція згине, як станемо спільно —
Відверто, до ладу, від серця, від люду.
Київ, 14.05.2026