ТАМ, ДЕ ВИРУВАЛО ЖИТТЯ
Пам`яті харківського моторобудівного заводу "Серп і молот"
Ці сходи ведуть в нікуди.
Іржа, бур’ян, забуття,
Земля з уламками цегли
Там, де вирувало життя.
І тут, де недавно заводу
Гули, працювали цехи,
Срібляться пророслі тополі,
Стіною стоять реп’яхи.
Немов в океані острів,
(ось-ось змиє парості вал)
Стоїть ще дошка пошани
І поруч - меморіал.
І, нібито, скрізь тумани,
Скрізь вкрите пилюкою скло
Вдивляються бляклі фото
У те, що недавно було.
Тягніться вгору, тополі,
Ростіть, ростіть реп’яхи.
Китайці, ж бо, краще роблять
Машини, одяг, цвяхи…
Можливо, колись згадаєм,
Що розум і руки в нас є,
Що вміємо дуже вдало
Робити ми наше, своє.
Можливо. Нажаль, не зараз.
Іще не прийшов цей час.
Із дір іржавих у східцях
Ніщо вдивляється в нас.
Харків, Липень 2013 р
