Моїм синочкам
Десять років назад — у червневу ласкаву годину,
Життя принесло нам із мамою бажаних не одну, а дві дитини!
Пора дала надію літу молодому,
Зобовʼязала доля бути вам у парі — а не по одному.
І от народин час — щаслива ця нагода,
На світ зʼявилися близнюки-брати — батькам винагорода!
Спочатку літа прийшло ваше свято,
Як тільки червень дихнув різнотрав’ям і цвітом над містом.
Це день, коли від щастя почуттів занадто,
Для нас ви — як дві книжки з одним цікавим змістом.
Десять років пробігло, мов спалах,
У всьому були ви удвох.
Усяке в житті, як кажуть, бувало,
Та не росте там більш чортополох.
Де не проходив один — проривалися удвох,
Зухвало прагнули все напролом, до зірок!
Таємниця була одна — наче кров на двох,
Ви — наш драйв і щастя ковток.
Два бунтарі — разом цю землю прагнули прогнути.
Філософи два — всяк час жадали долю обхитрити.
Два мудреці — все прагнули повчати світ...
Стратеги два, два розбешаки — квіт!
Спів у парі ніколи не згасав:
Забувся хтось слова, а голос все ж лунав!
Близнюча душа — то найвищий дарунок,
Долі щасливої палкий поцілунок.
Десять років — це старт, шалений розгін,
Брат за брата — опора й надійний трамплін!
Два серця, один божевільний тандем —
Упевнено йдіть за своїм переможним вогнем!
Хай ваші кроки й далі будуть тверді та стрімкі,
Бо сила — в парі, ви ж — брати, рідні такі!
І спільна дорога — одна на двох,
Нехай береже вас від труднощів Бог.
Нехай ваше літо завжди молодіє,
І навіть збуваються найзухваліші мрії!
Нехай ваші душі не знають страху й межі,
Ростіть, підкоряйте круті віражі!
Ми вболіваємо із друзями за ваші перемоги,
Даруйте за дитинство у скрутні часи,
Та віримо у неминучу звитягу в безглузді,
Настояну на гіркій материнській сльозі.
В.С.Курзанцев