Сьогодні
Сьогодні це ти стоїш за небом цієї покрівлі,
Дреш пір’я в експресії з подушок зношених.
Обабіч нічних пустель, як струни, напнуто будівлі.
На свято вогнів китайських – лише за запрошенням.
Сьогодні це ти опалив дерева вечірнім дивом,
Спідницю землі задер, а там – магматичне лоно.
А вчора до цього часу шуміла розкоса злива,
З динаміка дерла горло і зв’язки до хрипу Оно.
Сьогодні це ти стелив екрани снів та ілюзій.
Душевні мольберти – зАвжди кожен про своє ню.
А як це, коли ти йдеш не подумки по двосмузі?
Не хочеш – на всі легені: «Дайте сюди вогню!»?
Калуш, 2.08.2013
