17.09.2011 17:23

-

531

2 | 3

 © Оля Стасюк

ІЛЮЗІЇ

з рубрики / циклу «Весняна казка»

Ілюзії палила вранці мрія, 

Немов старі, пожовклі сторінки. 

А що ж? Вони не жнуть, вони не сіють... 

Сприймало тільки серце залюбки... 

Ні, ні, це зло. Обман. Це тільки казка, 

Мрійлива казка і проста брехня. 

От тільки навіть ілюзійна ласка 

Губила в снах чарівного коня. 

І кінь із мрій сміливо виривався, 

Й летів у тиху, ніжну далечінь. 

Хоча - і сон у спогадах зостався, 

Щоби буквальну зачерпнути синь. 

Ілюзія – це лиш п’янка забава, 

Тонкий наркотик в вирі дивних снів. 

От тільки нас казкова ця заграва 

Так рятувала після страшних днів... 

А ще – це досвід першого кохання 

Про вигадані слізні почуття. 

Хоч сліз немало, зате сподівання, 

І... Все-таки... Приємні відчуття. 

І витягнула клаптик один мрій 

Із полум’я великого багать: 

«Знай – добра казка і тремка надія, 

Й ілюзії щасливі не горять.»