Я не з козацької доби.
Ніколи не тягнуло до шаблюки
І побратимів дихання мені чуже.
За отамана не віддав би душу.
Ніколи б не одів на груди хрест.
Ми антиподи.
Я занурений у воду.
Я не із тих, кого веде Мойсей.
Юдейський Бог, не має на до мною влади.
Не скорені Батиєві слов’яни,
Не змити вам, «святий» князівський сморід,
Варягами сторгований народ
Дажбога помінявши на Перуна
Оділи хрест.
Ра Сва
Земля, що поклонялась сонцю.
Пра Сва
Вам замінила богородиця з Йордану.
А я лечу у часі значно далі,
Де витерта віками пам`ять,
Дає про себе знати відчуттями,
Де круглі сонячні міста.
Колись з такого випав випадково,
І до сих пір іду за сонце слідом
Спіраль часу
Мій шлях не робить ближчим,
Та вирватись з полону часу
Я не в силах.
