Роберт Рождєствєнський "Поможіть мені вірші"
Поможіть мені, вірші!
Я такий надбав здобуток:
на душі
пітьма і смуток.
Поможіть мені, вірші.
Гірко чути дум знемогу.
Цими днями, в даний час
я —
не вірує хто в Бога —
помочі прошу у вас.
Поможіть мені,
вірші,
в мить оцю безмежно щиру
витримать,
прогнать зневіру.
Поможіть мені,
вірші.
Не відходьте ні на п′ядь,
Поможіть, я заклинаю!
Чим?
А я і сам не знаю,
чим ви можете
сприять.
Розділіть цей смуток –біль ,
Научіть із ним не жити.
Поможіть
не загубити
первозданний
образ мій.
Звестись.
Стати на межу
знову
з голосом
надії.
Поможіть же...
І тоді я
Сам комусь допоможу.
............................................
Помогите мне, стихи!
Так случилось почему-то:
на душе
темно и смутно.
Помогите мне,
стихи.
Слышать больно.
Думать больно.
В этот день и в этот час
я —
не верующий в Бога —
помощи прошу у вас.
Помогите мне,
стихи,
в это самое мгновенье
выдержать,
не впасть в неверье.
Помогите мне,
стихи.
Вы не уходите прочь,
помогите, заклинаю!
Чем?
А я и сам не знаю,
чем вы можете
помочь.
Разделите эту боль,
научите с ней расстаться.
Помогите мне
остаться
до конца
самим собой.
Выплыть.
Встать на берегу,
снова
голос
обретая.
Помогите...
И тогда я
сам
кому-то помогу.
